Основне визначення лампочки

Jun 01, 2025

Залишити повідомлення

Електрична лампочка (або електрична лампочка), також відома як лампа розжарювання, — це тип лампи, яка використовує електричний опір для нагрівання тонкої нитки (зазвичай вольфрамової) до розжарювання, виробляючи світло. Зовнішня оболонка колби виготовлена ​​зі скла, яке утримує нитку розжарення у вакуумі або інертному газі низького-тиску, щоб запобігти окисленню за високих температур. У порівнянні з лампою розжарювання, електричне світло, як правило, вважається винайденням американця Томаса Альви Едісона. Однак уважніше дослідження показує, що інший американець, Генріх Геббельс, винайшов той самий принцип і матеріали за десятиліття до Едісона. У 1801 році британський хімік Деві створив платинову нитку, яка світилася під час подачі електрики. Він також винайшов електричну свічку в 1810 році, використовуючи дугу між двома вугільними стрижнями для освітлення. У 1854 році Генріх Геббельс використав карбонізовану бамбукову нитку, поміщену у вакуумну скляну пляшку для генерування світла. Його винахід вважається першою практичною лампою розжарювання. Лампочка, яку він тоді випробував, працювала 400 годин, але він не одразу подав заявку на патент.

Найбільшою проблемою лампочок є сублімація нитки. Невеликі відмінності в опорі вольфрамової нитки спричиняють коливання температури. Там, де опір більший, температура підвищується, що призводить до швидшої сублімації вольфрамової нитки. Це створює цикл, у якому нитка розжарення стає тоншою, а опір ще більше зростає, що зрештою спричиняє вигоряння вольфрамової нитки. Пізніше було виявлено, що заміна вакууму інертним газом може сповільнити сублімацію вольфрамової нитки. Сьогодні більшість лампочок наповнені азотом, аргоном або криптоном. Сучасні лампи розжарювання зазвичай мають термін служби близько 1000 годин.